Сучасній людській цивілізації властиві стрімкі темпи урбанізації. Вони вирішально зумовлені двома факторами – "демографічним вибухом" другої половини ХХ ст. Та науково-технічною революцією в усіх сферах.
Урбанізація (від лат. Urbanos – міський) означає процес зростання міст і міськогПро населення та підвищення їх ролі в соціально-економічному та культурному житті суспільства. Способи виникнення міст в історії людства були різними. Міста виникали як сумісні поселення ремісників, що полегшувало їх виробничу діяльність, як центри торгівлі, як воєнні укріплення (фортеці).
Процес світової урбанізації розпочався в Європі, де вперше почали формуватися міста завдяки концентрації засобів виробництва, великої промисловості. Становлення урбанізації почалося на зламі ХVII-XIX ст., Коли міста в Західній Європі зосереджували найважливіші засоби виробництва й посідали ключові позиції у світовій економіці. Локальний розвиток міст породив певну просторову послідовність світового процесу урбанізації: Західна Європа – Північна Америка – Австралія та Океанія – Східна Європа – Латинська Америка – Азія – Африка.
Уже сьогодні в багатьох країнах світу, особливо економічно розвинених, частка міськогПро населення становить 85-90% і більше в загальній його чисельності. За прогнозами Комісії ООН з народПро населення, на початку ХХІ ст. У містах буде мешкати не менше 51% усьогПро населення земної кулі, тоді як 1970 р. частка міськогПро населення становила 38,6%. Зявляються і зростають багатомільйонні міста – мегаполіси (Нью-Йорк, Лондон, Токіо та ін.), збільшується їх кількість, розміри та проблеми.
Проявився процес урбанізації і в Україні. До 1918 р. країна була аграрною і в містах проживало 18% населення. Інтенсивна урбанізація в Україні розпочалася в 1926-1939 рр., Коли було взято курс на індустріалізацію народного господарства, тобто всього лише за 13 років чисельність міськогПро населення зросла у 2,4 рази. За 1940-70 рр. Чисельність міськогПро населення в Україні зростала вже значно нижчими темпами, бо за 30 років воно збільшилось у 1,9 рази. З середини 50-х років ХХ ст. Почався новий етап інтенсивного зростання кількості міст і чисельності міськогПро населення в Україні. Тільки за останні 30 років частка міськогПро населення в Україні зросла у 2,2 рази та становила на кінець ХХ ст. Близько 70% загальної чисельності населення. За кількістю великих міст (з населення понад 100 тис.) Наша держава тепер посідає одне з провідних місць серед країн світу, таких міст зара – 61. В Україні є 7 міст з населенням, яке перевищило або майже сягає мільйона осіб: Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Харків, Запоріжжя та Кривий Ріг. До речі, для Києва останні 30 років був характерний надзвичайно інтенсивний демографічний розвиток: чисельність йогПро населення зросла майже у 2,5 рази і досягла на 2000 рік 2 млн. 600 Тисяч мешканців.
Урбанізацію неможливо розглядати без зв’язку з розвитком суспільного виробництва, зокрема важкої індустрії, енергетики, хімічної промисловості тощо. Разом з нарощуванням промислового потенціалу, створенням нових галузей виробництва у великих містах зростає чисельність населення. Сучасні великі міста – це центри зосередження багатогалузевої промислової, розгалуженої транспортної мережі в густПро населених житлових масивах. Причому найважливішим джерелом зростання міськогПро населення була й все ще залишається міграція сільських жителів у міста. На неї припадає більше половини приросту міськогПро населення в Україні.
Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб’єктивного характеру, а саме:
· Наявність місць роботи та можливість зміни роботи;
· Зосередження закладів науки та культури;
· Забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги;
· Можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови життя;
· Розвиток міжнародного та регіональної культури.
Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного, того, в якому тисячоліттями проходило їхнє життя. Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров’я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного проміння, води, а також скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо. Також небезпеку для здоров’я людей у місті становлять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів.
Отже, в умовах великого міста загострюються всі сторони життєзабезпечення людей: постачання достатньої кількості повноцінних продуктів харчування та питної води; контроль і запобігання забруднення повітря; водних ресурсів, грунтів; утилізація та захоронення нагромаджуваних шкідливих виробничих та побутових відходів, а також соціальні проблеми, пов’язані з різким зменшенням вільного "життєвого" простору, зростанням міст у високу, збільшенням захворювань, зумовлених забрудненням та інші.